Аномалія кольоросприйняття та чорнобривці.

Як сказала мені одна розумна людина - “Колір чорнобривців не залежить від освітлення”. Це стало поштовхом для вивчення особливостей сприйняття кольору людиною. До того ж, я майже все життя вважав своє власне сприйняття кольору далеким від еталону.

При підготовці до цього текста виявилося, що великої різниці між аномальним кольоросприйняттям та дальтонізмом не робиться.

Людське око має два види рецепторів для сприйняття світла.

Колбочки: бувають трьох типів - червоні, зелені, сині. Відповідають за сприйняття відповідних кольорів.

Палички: сприймають лише чорно-білу картинку, працюють при дуже слабкому світлі. Саме тому “Вночі всі кішки чорні”. Рано чи пізно, але наступає момент, коли працюють лише палички.

З медичної точки зору, порушення сприйняття кольору спричиняє відсутність колбочок або порушення їх пігментації. І щось мені підказує, що це питання досконало не вивчене.

По-перше, кількість та процентне відношення колбочок для кожної людини індивідуально. Пігмент також індивідуальний. Наші очі - лише рецептори, кінцева картинка формується мозком. Тобто, певні вади та специфіка нашого сприйняття коректуються мозком.

По-друге, природа світла на даний момент людству остаточно не зрозуміла. Кажуть, у світла подвійна природа - корпускулярна (частинки) та хвильова.

У зв'язку з розвитком цифрових технологій значно просунулася методологія вимірювання світла, а саме - його хвильової складової. Детальніше з параметрами, що описують колір, сюди: color-properties-definitions

Відтінок - це колір плюс білий.

Затемнення - колір плюс чорний.

Хроматизм - описує вплив освітлення на сприйняття кольору.

От і виникла в мене думка дещо побавитися з тими самими малюночками з тесту Рибкіна на постановку діагноза "дальтонізм". В кінці кінців, я не одну фотографію вже обробив, що саме і як крутити маю уяву.

Спочатку оригінал. Якість звичайно не дуже, чи навіть дуже не, але саме таке розсипане по всьому інтернетові - не зовсім якісні скани зі старих вицвілих книжок:

Що ви бачите? Згідно опису тесту:

• Нормальна людина бачить зверху 30, знизу нічого.
• Ті, хто не бачить червоного - зверху 10, а знизу 6
• Ті, хто не бачить зеленого - зверху 1, знизу 6.

Якщо чесно, то я тут бачу 1 та 6.

Досить було цей самий малюночок відкрити на темному фоні у Lightroom, одразу з'явилися циферки 3 та 0. 6 нікуди не ділася.

А тепер магія. Трохи коректуємо баланс білого, приберемо білий та чорний. Нас цікавлять кольори.

Для мене стали чіткіші границі цифр. Чітко видно 1, 0 та 6. 3 помітна, але її дещо забиває одиниця.

Знову трохи магії: підвищимо хроматизм та інтенсивність кольорів. Самі кольори чіпати не будемо.

Викручуємо кольори.

Чітко видно 3 та 0. Одиниця стала менш помітною. 6 стала більш розмитою.

Я просто прибрав білий і чорний, які до сприйняття кольорів не мають відношення, та підвищив хроматизм, тобто, зменшив вплив освітлення на сприйняття кольору.

На ці самі малюночки, людина з нормальним зором реагувала як і написано - бачила лише 30. 6-ку знизу почала бачити, коли я її показав.

Дослід виявився досить вдалим. Цікаво те, що такі перетворення "кольорів" як при обробці цього зображення я не спостерігав при обробці фотографій. Що лише підтверджує гіпотезу, що ці малюночки придумані щоб обманути мозок.

До чого це все. Колір сприймає голова, а вона у всіх оригінальна та неповторювана. Звичайно, існують люди з вадами, але ще більше тих, кого некоректно перевіряли. Навіть якщо ви трохи інакше сприймаєте кольори різної “інтенсивності”, то це не значить, що ви чогось не бачите. Просто ви бачите дещо інакше.

А чорнобривці -  ну що чорнобривці? Вони стали лише поштовхом.

P.S. Мене, до речі, цікавить, а що бачать ті, хто власне перевіряє інших при допомозі таких от “тестів”? Чи це як у казці про голого короля?

Принципи ООП як абстракції

Більшість програмістів знають основні принципи ООП. Принаймі згадують їх перед співбесідою. Але далеко не все з них розуміють навіщо ці принципи сформульовані.

Pattern

На справді, як і в інших близьких до математики теоріях все є певною абстракцією.
Згадаємо основи:
1) Інкапсуляція - абстракція якостей об'єкта. Є зовнішні та внутрішні функціональні та нефункціональні. Але це все абстракції, що описують об'єкт.
2) Наслідування - абстракція що описує загальні якості для групи об'єктів.
3) Поліморфізм - абстракція що описує різну поведінку об'єкті в одних і тих-же умовах. Наприклад, трикутник і прямокутник мають різну кількість кутів, різні формули обрахунку площі.
Таким чином, ООП лише методологія запису абстракцій. ООП мови - інструменти для запису цих абстракцій.

Халва в Українській політиці.

Скільки не кажи халва, в роті солодко не стане..

Древня мудрість.

Філософія виникла в давній Греції. Перше, що вона вивчала - це відмінність між нашим сприйняттям та тим, що нас оточує. Платон придумав “абстракцію” - монаду: те, що дійсно існує, і те, що перетворюється на слова у людини, яка за нею спостерігає. Древні вже розуміли, що слова - це лише слова, і вони описують дійсність л

ише наближено.

Чим далі, тим більше люди захоплювалися словами, забуваючи, що їх потрібно постійно переосмислювати, піддавати сумніву.

Ми думаємо словами. Принаймні ті, хто думають, мислять словами.

“Спочатку було слово”.

Спочатку була думка, ідея, вона перетворилася на дію. Для нового ще нема слів, вони виникають потім.

Монада існує, і дякуючи їй є слова. Монада існує, навіть коли слів для неї нема.

Слова - надзвичайно гнучкий механізм, їх можна комбінувати, підміняючи дійсність. Слова можна мовчати, щоб ніхто не знав твоїх думок.

Не слухайте слова, шукайте за ними думки. Якщо слова є, а до чого вони - не зрозуміло, це пусті слова. Якщо слова не викликають думок, а лише емоції - то пусті слова.

Політики бавляться словами, підміняючи одні поняття іншими.

Обіцянки замість ідей. Емоції замість думок.

Халва, Халва, Халва.

Їх не цікавить, щоб у вас була халва, їм потрібно, що ви їх слухали.

У тих, хто робить, нема часу на балачки. Слова для них - спосіб передати свої думки, спосіб набути однодумців.

Для того, щоб переконати, навчити, передати комусь свої ідеї та думки, потрібно набагато більше часу та зусиль, ніж на просто слова. Потрібно, щоб той, хто тебе слухає, вмів та мав час думати.

Думайте, оцінюйте справи, а не обіцянки.

Думайте, або за вас почнуть думати інші, сприймаючи вас худобою, якою легко маніпулювати. Якщо у вас немає розуміння вашого майбутнього, за вас віршують інші.

Політик працює за державний кошт, за ваші гроші. Він не може дати більше, ніж візьме у Вас.

Політик має бути відкритим, всі його надбання та невдачі мають бути доступними для всіх.

Думайте, шукайте, як Ви можете змінити своє майбутнє. Навчіться самотужки приймати рішення. Чим більше людей з різними думками, тим більше вони впливають на життя суспільства, тім складніше ними маніпулювати.

P.S. Найцікавіше те, що чим більше різних точок зору, тим простіше домовлятися. Кожна індивідуальна точка зору в такому випадку постійно критично переосмислюється, що значно підвищує шанси відшукати рішення, прийнятне для всіх.

О гибкости ума и новом мире.

Как часто мы становимся заложниками наших пристрастий. Как легко возникают разнообразные дискуссии приверженцев разных брендов, идей, инструментов.

Сколько копий сломано, сколько нечистот вылито. А причина таких разногласий - леность ума, не желание воспринимать и обрабатывать новую информацию.

Самое обидное, что нашу лень интенсивно против нас используют, умело нами манипулируя.

Меняя понятия лучшего и знакомого, убаюкивая и лелея наше нежелание изменятся.

Наши слабости привлекают, манят - используй нас, обмани.

И хорошо, если возьмут только деньгами.

Мир будущего не будет к нам добрее, никто не будет о нас больше заботиться, если мы сам себе не поможем.

В миру будущего роль информации будет только возрастать. Умение манипулировать или подавать факты в выгодном для себя свете все более востребованной. Защититься от таких искажений фактически невозможно, верить никому нельзя. А в первую очередь, верить нельзя самому себе.

Оставьте прошлое прошлому. Все решения, принятые вчера, уже устарели, новые решения нужно принимать сегодня.

Не ходите проторёнными путями, не думайте те-же мысли, сегодня мир уже изменился, правильное вчера, уже устарело, ушло навсегда. Правильное сегодня завтра утратит свою актуальность.

Добро пожаловать в мир постоянной неопределенности. Мир в котором необходимо постоянно пересматривать, передумывать и переделывать. Прекрасный мир тысяч личин, вероятностей и безграничных возможностей. Мир, дверь в который открыта всегда, и находится в тебе самом.

P.S. А хотел всего-то посоветовать перейти со Skype на Hangouts. Занесло.

Україна, Росія та нащадки Русі.

Є питання, які притягують до себе, політизуються, спрощуються, фальсифікуються. Все що є найбруднішого в людині, збирається навколо нього наче бджоли навколо меду.

На жаль, оминати їх неможливо, оскільки рано чи пізно потрібно буду визначитися і озвучити свою думку.

Хто є справжнім та “законним” нащадком Київської Русі Україна чи Росія? Змагаються історики, політики, письменники, громадські діячі.

Наводяться та перекручуються факти, висловлюються власні думки. Висновки використовуються для виправдання своїх територіальних претензій, дій, слів, свого бачення світу. Написано гігабайти аналітичних, історичних, наукових та бог зна ще яких  статей. Кілометри коментарів, тони нечистот у найрізноманітніших “дискусіях”. Кров у місці прямого зіткнення, та і не лише там. Боротьба з використанням зброї, інформації, дипломатії.

Я ж підійду до цього питання як математик чи інженер.

Минуле вже було, сучасне лише шлях до майбутнього. Лише майбутнє має значення. Історичні факти, що наводяться зараз, не у всіх викликають довіру. Опоненти звинувачують один одного в брехні. Відкидаємо ці данні як не достовірні, не залежно від того, яке у нас власне до них відношення.

Політичні аргументи виносимо з розгляду по тим же причинам.

Мотивація важливий фактор, але він залежить від соціальних відносин. Тобто, не є визначальним.

Таким чином, стримуємо банальний висновок: Визначальним є соціальні відносини, які залежать в свою чергу від світогляду окремих людей.

Банально. Звичайно. Але чомусь така точка зору не дуже популярна. У всякому випадку, я не зустрічав “аналітики” яка б спиралася саме на неї.

Світогляд формується культурою.

Наша культура починається і закінчується разом з нами. Росте разом з нами. Дослухається наших вчителів, батьків, друзів та недругів. Вбирає в себе все що ми читаємо, бачимо, слухаємо, їмо. Визначає наше відношення до оточуючого світу.

Культура родом з минулого, для неї природно спиратися на історію. Культура спонукає нас боротися за “своє” минуле.

Але наша культура, наші знання, наш світогляд вже тут. Він нам потрібен для майбутнього. Не варто витрачати сили на те що й так вже моє. Варто ним ділитися,  щоб моє стало нашим.

Нас намагаються затягнути в минуле, щоб ми заблукали в лабіринтах наших снів. Щоб ми проміняли майбутнє, те що ми ще можемо змінити, на минуле, то ще вже незмінне.

Повернемося до початкового питання: “Хто є нащадком Русі, Україна чи Росія?”

Відповідь не важлива. Зовсім.

Наша культура з часів Русі змінилася. Є у нас спільні риси, є відмінності. за своє ми будемо боротися. Але не за трактування історії, а за майбутнє. Коріння наше, культура наша, правдами, чи не правдами росте з одного місця. Залишимо боротьбу за ексклюзивне право володіти історією тим кому це важливо. залишимо собі свою і рушимо далі.