Як сказала мені одна розумна людина - “Колір чорнобривців не залежить від освітлення”. Це стало поштовхом для вивчення особливостей сприйняття кольору людиною. До того ж, я майже все життя вважав своє власне сприйняття кольору далеким від еталону.
При підготовці до цього текста виявилося, що великої різниці між аномальним кольоросприйняттям та дальтонізмом не робиться.
Людське око має два види рецепторів для сприйняття світла.
Колбочки: бувають трьох типів - червоні, зелені, сині. Відповідають за сприйняття відповідних кольорів.
Палички: сприймають лише чорно-білу картинку, працюють при дуже слабкому світлі. Саме тому “Вночі всі кішки чорні”. Рано чи пізно, але наступає момент, коли працюють лише палички.
З медичної точки зору, порушення сприйняття кольору спричиняє відсутність колбочок або порушення їх пігментації. І щось мені підказує, що це питання досконало не вивчене.
По-перше, кількість та процентне відношення колбочок для кожної людини індивідуально. Пігмент також індивідуальний. Наші очі - лише рецептори, кінцева картинка формується мозком. Тобто, певні вади та специфіка нашого сприйняття коректуються мозком.
По-друге, природа світла на даний момент людству остаточно не зрозуміла. Кажуть, у світла подвійна природа - корпускулярна (частинки) та хвильова.
У зв'язку з розвитком цифрових технологій значно просунулася методологія вимірювання світла, а саме - його хвильової складової. Детальніше з параметрами, що описують колір, сюди: color-properties-definitions
Відтінок - це колір плюс білий.
Затемнення - колір плюс чорний.
Хроматизм - описує вплив освітлення на сприйняття кольору.
От і виникла в мене думка дещо побавитися з тими самими малюночками з тесту Рибкіна на постановку діагноза "дальтонізм". В кінці кінців, я не одну фотографію вже обробив, що саме і як крутити маю уяву.
Спочатку оригінал. Якість звичайно не дуже, чи навіть дуже не, але саме таке розсипане по всьому інтернетові - не зовсім якісні скани зі старих вицвілих книжок:
Що ви бачите? Згідно опису тесту:
- Нормальна людина бачить зверху 30, знизу нічого.
- Ті, хто не бачить червоного - зверху 10, а знизу 6
- Ті, хто не бачить зеленого - зверху 1, знизу 6.
Якщо чесно, то я тут бачу 1 та 6.
Досить було цей самий малюночок відкрити на темному фоні у Lightroom, одразу з'явилися циферки 3 та 0. 6 нікуди не ділася.
А тепер магія. Трохи коректуємо баланс білого, приберемо білий та чорний. Нас цікавлять кольори.
Для мене стали чіткіші границі цифр. Чітко видно 1, 0 та 6. 3 помітна, але її дещо забиває одиниця.
Знову трохи магії: підвищимо хроматизм та інтенсивність кольорів. Самі кольори чіпати не будемо.
Викручуємо кольори.
Чітко видно 3 та 0. Одиниця стала менш помітною. 6 стала більш розмитою.
Я просто прибрав білий і чорний, які до сприйняття кольорів не мають відношення, та підвищив хроматизм, тобто, зменшив вплив освітлення на сприйняття кольору.
На ці самі малюночки, людина з нормальним зором реагувала як і написано - бачила лише 30. 6-ку знизу почала бачити, коли я її показав.
Дослід виявився досить вдалим. Цікаво те, що такі перетворення "кольорів" як при обробці цього зображення я не спостерігав при обробці фотографій. Що лише підтверджує гіпотезу, що ці малюночки придумані щоб обманути мозок.
До чого це все. Колір сприймає голова, а вона у всіх оригінальна та неповторювана. Звичайно, існують люди з вадами, але ще більше тих, кого некоректно перевіряли. Навіть якщо ви трохи інакше сприймаєте кольори різної “інтенсивності”, то це не значить, що ви чогось не бачите. Просто ви бачите дещо інакше.
А чорнобривці - ну що чорнобривці? Вони стали лише поштовхом.
P.S. Мене, до речі, цікавить, а що бачать ті, хто власне перевіряє інших при допомозі таких от “тестів”? Чи це як у казці про голого короля?
Немає коментарів :
Дописати коментар